Інклюзивна освіта

Дитина, що страждає СДУГ, зазвичай проходить навчання разом з однолітками, але вчителю слід приділити увагу його потребам, наприклад, дати більше часу на виконання завдання, посадити дитину в тій частині кімнати, де він буде менше відволікатися. Дитина з СДВГ також потребує підтримки дорослих і їх допомоги в контролюванні поведінки і рівня уваги. Для навчання такої дитини потрібно використовувати сучасні підтримуючі методи навчання, що допомагають сконцентрувати увагу і засвоїти навчальний матеріал. Лікування СДВГ включає поведінкову і лікарську терапію. У лікуванні повинна брати участь не тільки родина, а й школа. Батьки і вчителі повинні навчитися коректувати поведінку дитини, направляти його енергію і заохочувати успіхи дитини. Це передбачає розвиток навичок вирішення проблем, навичок відкритого та ефективного спілкування, управління гнівом і вирішення конфліктів. Лікарське лікування СДВГ обмежується прийомом стимулюючих препаратів групи амфетамінів, наприклад, ріталіну і декс...

1. Особливості вибору  - як малюк вибирає предмет і заняття. У звичній обстановці дитина вибирає заняття, які йому вже зрозумілі і цікаві. Він може деякий час проводити за грою, а потім переходити до нового. З 3 - 3,5 років у малюка може бути намічений план занять, яке він не завершив учора. СДУГ може бути пов'язано з порушеннями пам'яті. У новій обстановці дитина може деякий час просто розглядати навколишнє середовище, брати розглядати об'єкти і відкладати поки щось його не зацікавить. Зверніть увагу, якщо дитина без уваги бере предмети. Його погляд весь час «бігає» по простору в пошуках чогось. Малюк активно і хаотично рухається. У рухах спостерігається різкість, швидкість з відсутністю аналізу рухів. У слідстві предмети, які оточують дитину, часто зачіпаються. Процес роботи - як довго займається з обраним матеріалом, включеність в заняття. Важливий його інтерес. Коли малюк зробив свій вибір, зверніть увагу, як він займається. Сфокусований його погляд на об'єкті. Пр...

Синдромом дефіциту уваги або СДУГ називають певний тип поведінки, який супроводжується порушеннями уваги, загального розвитку, гіперактивністю. Спостерігаються такі розлади, як у дітей, так і у дорослих. Відзначаються труднощі в сприйнятті інформації, концентрації уваги, імпульсивність в поведінці. Розрізняють синдром дефіциту уваги окремо і, включаючи гіперактивність. Однією з перших країн, в якій стали проходити дослідження даного синдрому, стала Америка. На сьогоднішній день існують різні методи діагностики і лікування синдрому, включаючи медикаментозний. До причин виникнення синдрому відносять і особливості клімату, екології, харчування, і порушення в період внутрішньоутробного розвитку плода.  Більш детально і глибоко можна ознайомитися з симптоматикою розлади в дослідженнях Національного Інституту здоров'я та клінічної кваліфікації Великобританії, Національного інституту психічного здоров'я США, а також в роботах американського клінічного психолога Рассела Барклі (R...

Вхід до школи Вхід до будь-якої школи, зазвичай, починається зі сходів, що є суттєвою або навіть нездоланною перешкодою для дітей з порушенням опорно-рухового апарату, які використовують під час пересування інвалідний візок, тростинки, милиці чи інші засоби. Для того, щоб ці діти змогли потрапити до школи, необхідно продублювати сходи пандусом. Пандус має бути пологим, щоб дитина на візку могла самостійно підійматися і спускатися ним. Щоб цього досягти, нахил пандуса не має перевищувати 12 градусів. Пандус складається з трьох частин: горизонтальної площини на початку пандуса; похилої поверхні пандуса; горизонтальної площини в кінці пандуса. Ширина пандуса має бути не меншою 90 см. Необхідними атрибутами є бортик, що огороджує, та бильця. Бортик запобігає скочуванню візка. Його висота має бути не меншою, ніж 5 см. Бильця встановлюються по обидва боки пандуса на висоті 70 і 90 см. Для дітей молодших класів – 50 см. Найзручнішими є бильця круглого перерізу (з діаметром не...

Принципами корекційно-педагогічної роботи із дітьми, хворими на церебральний параліч, є: 1. Комплексний характер цієї діяльності (постійне урахування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень у динаміці розвитку дитини, спільна всебічна стимуляція розвитку психіки, мовлення, моторики, профілактика і корекція їх порушень). 2. Ранній початок послідовних корекційних дій з опорою на збережені функції дитини (рання діагностика і початок корекційно-педагогічного впливу, починаючи вже з періоду немовляти і раннього віку, який є сензитивним періодом для розвитку мовлення. Раннє виявлення патології і своєчасний корекційний вплив, здійснені у цей період, дозволяють зменшити, а інколи й виключити психомовленнєві порушення дітей із церебральним паралічем, що пояснюється пластичністю і універсальною здатністю дитячого мозку до компенсації порушених функцій). 3. Організація роботи у рамках провідної діяльності. Порушення розвитку психіки і мовлення під час ДЦП значною мірою обум...

Дитячий церебральний параліч  – це патологія, що виникає у результаті ураження головного мозку, перенесеного у пренатальний період або в період незавершеного процесу формування основних структур і механізмів мозку, що обумовлює складне поєднання неврологічних і психічних розладів. При цьому спостерігається не тільки уповільнений темп психічного розвитку у цілому, але й нерівномірний, диспропорційний характер формування окремих психічних функцій. Провідними  у клінічній картині дитячого церебрального паралічу є  рухові порушення : порушення м’язового тонусу – за типом спастичності, ригідності, гіпотонії, дистонії; обмеження або неможливість здійснення довільних рухів – паралічі і парези; наявність примусових рухів – гіперкінези і тремор; порушення рівноваги і координації рухів – атаксія; порушення відчуттів рухів – кінестезія; недостатній розвиток стато-кінетичних рефлексів; синкінезії; наявність патологічних тонічних рефлексів. Форми ДЦП: Спастична диплегія  (...

Причини порушень опорно-рухового апарату: - захворювання матері в період вагітності (ендокринні, серцево-судинні, інфекційні, хронічні запальні захворювання та ін.); - механічні травми матері під час вагітності; - асфіксії (задуха), черепно-мозкові травми дитини. Серед видів патології опорно-рухового апарату виділяють: 1. Захворювання нервової системи: дитячий церебральний параліч (ДЦП, цей діагноз мають біля 90 % дітей із порушеннями опорно-рухового апарату), поліомієліт. 2. Уроджену патологію опорно-рухового апарату: вроджений вивих стегна, кривошию, клишоногість, аномалії розвитку хребта (сколіоз), недорозвиненість та дефекти кінцівок, аномалії розвитку пальців руки, артрогрипоз (вроджені вади зовнішності). 3. Набуті захворювання і порушення опорно-рухового апарату: травматичні ураження спинного мозку, головного мозку і кінцівок, поліартрит, захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кінцівок, остеомієліт), системні захворювання скелету (хондродистрофія, рахіт). Провідним у д...

Практика показує, що діти з затримкою психічного розвитку цілком можуть стати учнями звичайної загальноосвітньої школи, а не спеціальної корекційної. Дорослі (педагоги і батьки) повинні розуміти, що труднощі навчання таких дітей в самому початку шкільного життя — зовсім не результат їхньої ліні або недбайливості: вони мають об’єктивні, досить серйозні причини, які повинні бути разом і успішно подолані. Таким дітям повинна бути надана комплексна допомога батьків, психологів, педагогів. Вона включає в себе: індивідуальний підхід до кожної дитини; заняття з психологом і сурдопедагогом (який займається проблемами навчання дітей); в окремих випадках — медикаментозну терапію. Багатьом батькам важко прийняти той факт, що їх дитина в силу особливостей свого розвитку буде навчатися повільніше інших дітей. Але це потрібно зробити, щоб допомогти маленькому школяреві. Батьківські турбота, увага, терпіння укупі з кваліфікованою допомогою фахівців (педагога-дефектолога, лікаря-психотерапевт...

Якщо до закінчення молодшого (4 клас) шкільного віку ознаки ЗПР залишаються, лікарі починають говорити або про розумової відсталості (РО), або про конституціональному інфантилізмі. Ці захворювання відрізняються: при РО психічний та інтелектуальний недорозвиток має незворотний характер, при ЗПР все поправно при належному підході; діти з ЗПР відрізняються від розумово відсталих здатністю використовувати допомогу, яка їм надається, самостійно переносити її на нові завдання; дитина з ЗПР намагається зрозуміти прочитане, тоді як при УО таке бажання відсутня. При постановці діагнозу не потрібно опускати руки. Сучасна психологія і педагогіка можуть запропонувати комплексну допомогу таким дітям та їх батькам.

У медицині є кілька класифікацій (вітчизняних і зарубіжних) затримки психічного розвитку у дітей. Найвідоміші — М. С. Певзнер і Т. А. Власової, К. С. Лебединської, П. П. Ковальова. Найчастіше в сучасній вітчизняній психології користуються класифікацією К. С. Лебединської. Конституціональна ЗПР  визначається спадковістю. Соматогенная ЗПР  набувається в результаті перенесеного захворювання, яке вплинуло на мозкові функції дитини: алергія, хронічні інфекції, дистрофія, дизентерія, стійка астенія та ін. Психогенна ЗПР  визначається соціально-психологічним фактором: такі діти виховуються в несприятливих умовах: одноманітна середовище, обмежене коло спілкування, брак материнської любові, бідність емоційних відносин, обділення. Церебрально-органічна ЗПР  спостерігається в разі серйозних, патологічних відхилень у розвитку мозку і визначається найчастіше ускладненнями в період вагітності (токсикоз, вірусні захворювання, асфіксія, алкоголізм або наркоманія батьків, інфек...

Затримка психічного розвитку у дітей (захворювання часто позначається як ЗПР) — повільний темп вдосконалення деяких психічних функцій: мислення, емоційно-вольової сфери, уваги, пам’яті, який відстає від загальноприйнятих норм для конкретного віку. Захворювання  діагностується у дошкільному або молодшому шкільному періоді. Найчастіше виявляється на попередньому тестуванні перед вступом у школу. Виражається в обмеженості уявлень, браку знань, нездатності до інтелектуальної діяльності, переважанні ігрових, чисто дитячих інтересів, незрілості мислення. У кожному індивідуальному випадку причини захворювання бувають різними. У медицині визначаються різні причини затримки психічного розвитку у дітей: 1. Біологічні патології вагітності: важкий токсикоз, інтоксикація, інфекції, травми; недоношеність; внутрішньоутробна гіпоксія плоду; асфіксія при пологах; інфекційні, токсичні, травматичні захворювання в ранньому віці; генетична схильність; травми при пологах; відставання в...

На відміну від інших форм дитячих аномалій прогноз щодо розвитку розумово відсталих дітей стриманіший: необоротний, виражений інтелектуальний дефект, зумовлений органічними ураженнями всієї центральної нервової системи, не може бути повністю компенсований, що не дає змоги вести мову про можливості розвитку повноцінної, по-справжньому творчої особистості розумово відсталого (такою мірою, як при роботі з аномальними, які мають порушення аналізаторів, про що йшлося вище). Проте сучасна прогресивна дефектологія, оцінюючи перспективи розвитку розумово відсталих та їх соціально-особистісної реабілітації, твердо базується на позиціях реального оптимізму. Під впливом спеціальної цілеспрямованої корекційної роботи вже в дошкільному віці розумово відсталі діти досягають помітних позитивних зрушень у психічному та фізичному розвитку, що покращує їхню поведінку, різні види діяльності, полегшує наступне оволодіння програмовим матеріалом у спеціальній школі. Корекційно-орієнтоване навчання та вихо...

За глибиною дефекту розумову відсталість при олігофренії поділяють на три різновиди: ідіотія, імбецильність, дебільність. Найтяжчий з них — ідіотія (від грец. Шіоіеіа — невігластво, неосвіченість) — найглибший, крайній ступінь інтелектуальної недорозвиненості, природженого або набутого в ранньому дитинстві недоумства. Ідіоти не здатні усвідомлювати оточення; їхня мова розвивається вкрай обмежено (до вимовляння окремих слів); для них характерні важкі порушення моторної сфери з особливою недорозвиненістю координації рухів і цілеспрямованих рухових актів. У ідіотів дуже важко сформувати навіть найелементарніші навички самообслуговування та людської поведінки взагалі. Діти-ідіоти не підлягають навчанню, їх направляють для спостереження та догляду до спеціальних закладів системи соціального забезпечення (інвалідних будинків). Дещо легшим, ніж ідіотія, ступенем порушення інтелектуального та загального розвитку є імбецильність (від лат. — слабкий, немічний). Її вважають середнім ступенем с...

Серед аномальних дітей найбільший відсоток тих, у яких спостерігається порушення інтелекту, тобто сукупності пізнавальних здібностей. Таких дітей називають розумово відсталими. Проте слід зазначити, що будь-яке, наприклад, тимчасове, ситуативне, порушення інтелектуальної діяльності ні є розумовою відсталістю. Так, учителям початкових класів, вихователям ДНЗ доводиться дошкільних установ доводиться зустрічатися з дітьми, які порівняно з більшістю не спроможні самостійно виконати те чи інше пізнавальне завдання, гірше сприймають, розуміють і запам'ятовують навчальний матеріал, швидше стомлюються, характеризуються уповільненим темпом діяльності, зниженням працездатності, «випадають» з дитячого колективу внаслідок якихось незвичайних, незрозумілих для педагога проявів у загальній поведінці тощо. Проте це ще не дає вагомих підстав вважати таку дитину розумово відсталою. Зазначені відхилення у пізнавальній діяльності чи поведінці можуть бути спричинені педагогічною занедбаністю в п...

Коли до школи приходить дитина зі зниженим зором, варто пам’ятати, що вона відчуватиме труднощі в орієнтації у просторі. Тому, для комфортного перебування у школі їй необхідна відповідна допомога. На початку навчального року з дитиною потрібно обійти приміщенням школи (влаштувати екскурсію) для того, щоб вона запам’ятала місцезнаходження кабінетів і приміщень, якими вона користуватиметься (класів, роздягалень, їдальні тощо). Якщо місцезнаходження цих приміщень зміниться, потрібно ще кілька разів пройти за новим маршрутом. Вхід до школи Крайні сходинки при вході до школи необхідно пофарбувати у контрастні кольори, щоб дитина зі зниженим зором мала змогу орієнтуватися на них. Обов’язково потрібні бильця по обидва боки сходів на висоті 70 і 90 см (для дітей молодших класів – 50 см). Найзручнішими є бильця круглого перерізу з діаметром не менше 3-5 см. Довжина билець має бути більшою за довжину сходів на 30 см з кожної сторони. Двері також краще зробити контрастного кольору. Якщо д...