Дитячий церебральний параліч – це патологія, що виникає у результаті ураження головного мозку, перенесеного у пренатальний період або в період незавершеного процесу формування основних структур і механізмів мозку, що обумовлює складне поєднання неврологічних і психічних розладів. При цьому спостерігається не тільки уповільнений темп психічного розвитку у цілому, але й нерівномірний, диспропорційний характер формування окремих психічних функцій.
Провідними у клінічній картині дитячого церебрального паралічу є рухові порушення: порушення м’язового тонусу – за типом спастичності, ригідності, гіпотонії, дистонії; обмеження або неможливість здійснення довільних рухів – паралічі і парези; наявність примусових рухів – гіперкінези і тремор; порушення рівноваги і координації рухів – атаксія; порушення відчуттів рухів – кінестезія; недостатній розвиток стато-кінетичних рефлексів; синкінезії; наявність патологічних тонічних рефлексів.

Форми ДЦП:

Спастична диплегія (хвороба Літтла) - реєструється у 40 % дітей, хворих на ДЦП. Характерним є ураження частини мозку, яка відповідає за правильний рух кінцівок. Наслідком такої форми зазивай є частковий або повний параліч ніг або рук
Атонічно-астатична форма ДЦП - наслідок ураженні мозочка в дитини. При цьому найбільше порушується відчуття балансу та координація рухів, які відбуваються на фоні м’язової атонії.
Подвійна геміплегія – ця форма вважається найважчою, оскільки в даному випадку захворювання уражає великі півкулі мозку, що викликає ригідність м'язів. Такі діти не можуть самостійно тримати голову, сидіти, стояти і нормально рухатися.
Гіперкінетична форма ДЦП – вид захворювання, при якому уражаються підкіркові ділянки мозку. Симптомами цієї форми є гіперкінези, або мимовільні рухи м’язів. Як правило, гіперкінетична форма ДЦП в дітей супроводжується спастичною диплегією.


Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Характеристика спеціальної освіти в Україні

Інтеграція та інклюзія

Структура та особливості процесу аномального розвитку